26 грудня в межах Проєкту ЄС «Інтенсифікація впливу вчителів Луганської області на процеси примирення і встановлення миру» проведено семінар для учителів-словесників Лубенського району Полтавської області.
Напередодні нового 2023 року для учителів-словесників Лубенського району Полтавської області проведено науково-практичний семінар «Сьогодення української мови в лінгвістичній афористиці», зорганізований Центром професійного розвитку педагогічних працівників Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області.
За запрошенням організаторів з доповіддю про питомі риси української мови, відображені у відомих образних висловлюваннях про мову передових культурних діячів виступила докторка філологічних наук, професорка кафедри української мови ЛНУ імені Тараса Шевченка Катерина Глуховцева. Вона підкреслила, що лінгвістична афористика передових культурних діячів про мову завжди була об’єктом уваги вчителів, письменників, учених, адже ці крилаті вислови відрізняються структурною простотою; стислістю і ємкістю змісту, образністю, креативним баченням мовних явищ через призму навколишньої дійсності. Вони часто використовуються в освітній діяльності, бо допомагають стисло сформулювати сутність мовних явищ, виділити головне і другорядне. «У лінгвістичних афоризмах названо основні питомі риси української мови: потужність; багатство виражальних засобів; мальовничість, живописність; милозвучність, мелодійність; гнучкість морфологічних і синтаксичних засобів. А також автохтонність, медіальність, старописемність», – зазначила науковиця.
Слухачі науково-практичного семінару погодилися з думкою доповідачки про те, що українська мова як єдина державна мова в Україні є мовним інтегратором, що обслуговує усі сфери спілкування й об’єднує державу, є засобом міжнаціонального порозуміння, інтегрування. Катерина Глуховцева зауважила: «У 1991 році, коли змінився статус України як держави, відбулася зміна національного мовного коду. Замість російсько-української двомовності було запроваджено єдину державну мову, якою стала українська мова. Наразі можна говорити, що в Україні відбувається поступовий, не завжди безболісний процес утвердження нового мовного коду».
Учасники семінару мали змогу переконатися, що українська мова зберігає історичну ідентичність нації, культурний і інформаційний суверенітет народу, адже суспільний досвід народу ословеснений у нормах поведінки особистості, традиціях суспільного життя, професійних навичках, звичаях, прикметах, усній народній творчості.
Дослідниця акцентувала увагу на красномовному висловлюванні українського мовознавця, публіциста і перекладача Віталія Радчука: «Слово лихе чи привітне, криве чи ласкаве, гостре чи улесливе, чорне чи красне, чесне чи нещире є кодексом поведінки. З одного почутого слова ми розпізнаємо, хто є хто і звідки. Слово – візитна картка: віку, професії, соціального стану, країни і громадянства, рідного краю. Слово гуртує людей у народ і будує державу. Нарешті слово охороняє культурну цінність та інформаційний суверенітет нації від нашестя чужого слова».
Провідною думкою семінару стало положення про те, що мова – це націєтворчий код народу, у ній виявлена ментальність комунікантів, їхні духовні традиції. Цю тезу підтверджує й крилатий вислів Костянтина Ушинського: «У світлих, прозорих глибинах народної мови відбивається не тільки природа рідної країни, але й уся історія духовного життя народу. Покоління народу проходять одне за одним, але результати життя кожного покоління лишаються в мові – в спадщину потомкам. Мова є найважливіший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, живущі та майбутні покоління народу в одне велике, історичне ціле. Вона не тільки виражає життєвість народу, але є саме це життя».
У висновку доповіді професорка Катерина Глуховцева наголосила: «Значення рідної мови для окремої особистості безцінне, бо, пізнаючи мову, ми пізнаємо самих себе», підтвердивши це переконання словами Івана Франка: «А нам усім, і письменним, і неписьменним, годиться знати нашу бувальщину, знати те, що думали, як боролись і як дивилися на світ наші прадіди. Годиться знати й те, що ми не вчорашні, що наше слово було колись у честі, повазі і служило до виявлювання високих думок, мудрих законів і щирого, глибокого чуття».
В обговоренні проблем семінару активну участь взяли учителі-словесники Лубенського району Полтавської області. Слухачів цікавили питання, присвячені сучасним тенденціям розвитку української мови.
Науково-освітній захід став продовженням добропартнерства й плідної співпраці науковців Луганського національного університету імені Тараса Шевченка та освітян Полтавської області.
Цей документ був підготовлений за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст цього документу є виключно відповідальністю ДЗ ,,Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, і ні в якому разі не може розглядатися як позиція Європейського Союзу.
Команда проєкту